Смотреть больше слов в «Українсько-грузинському словнику (Георгія Чавчанідзе)»
ПРИЧИННІСТЬ, каузальність (від лат. causa - причина) - один із моментів універсального зв'язку предметів і явищ світу, який полягає в утворенні або породженні одними предметами і явищами - причинами - інших - наслідків. В античній філософії вчення про П. мало філософсько-світоглядний характер, бо стародавні мислителі шукали начала буття. Аристотель вважав, що П. і начало - одне й те саме; узагальнивши те, що до нього спочатку виділили матеріальну причину (Фалес, Анаксимен та ін. ), потім рушійну (нус - Анаксагор, ворожнеча і дружба - Емпедокл), формальні причини розглядали прибічники вчення про ідеї, а цільова належним чином ніким не була сформульована. Аристотель узагальнив попередні дослідження і чітко виділив чотири види причин: матерія, форма, джерело руху, мета. Структуру П. Аристотель відкрив, аналізуючи процеси праці - скульптуру, будівельне мистецтво. Оскільки людина бачить світ крізь призму діяльності, Аристотель переносить її структуру на весь світ. Рушійною силою у нього був першодвигун, цільовою - ентелехія і т.д. Аристотелівське вчення панувало до Нового часу. Бекон розчленовує дану класифікацію на дві групи: фізика вивчає діючу причину і матерію, метафізика - кінцеву і формальну. Мету як причину він бачив лише в діяльності людини. Ще більш радикальним був Декарт, який відкинув і матеріальну П., залишивши тільки рух як предмет фізики. Відтоді дослідження П. пішло двома шляхами: природознавства і людинознавства. На першому шляху були відкриті динамічні та статистичні закони і причинні зв'язки, генетичні - в живих організмах. Але найбільш важливим виявився той вид спричинення, який являє собою діяльність, бо людство живе нею Ц. ілі та їх реалізацію вивчали переважно в філософії історії. Віко, Фіхте, Шеллінг відкрили суттєву закономірність - неспівпадання цілей і результатів діяльності. Ці мислителі, а потім Гегель дану закономірність пояснювали тим, що окрема дія підпорядкована розумній силі, яка визначає внутрішній план історії (Бог, світовий розум) і модифікується нею. В подальшому неспівпадання виявилося наслідком всебічного переплетіння і, отже, трансформації одиничних цілей і дій. Зазначені філософи наголошували, що наслідки дій звичайно небажані, а то й протилежні задумам. Таке їх співвідношення разюче підтвердилося уже в реальній історії, насамперед в революціях Нового часу, особливо в соціалістичних революціях XX ст. А в друг. пол. XX ст. воно було усвідомлене у найбільш загальному вигляді - як сукупність глобальних проблем, породжених діяльністю людства, але ніким не бажаних і не передбачуваних. Це найбільш фундаментальна відома людині структура припинення, вона залучає до себе або спирається на ті, що вивчає природознавство, і надає їм філософсько-антропологічного змісту.М. Булатов... смотреть
ПРИЧИ́ННІСТЬ, ності, ж.1. Абстр. ім. до причи́нний¹.2. філос. Необхідний зв'язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслі... смотреть
Поняття, яке у філософії означає спосіб пояснення буття згідно з 4 принципами: матеріальним, формальним, діючим (рушійним) і цільовим (Арістотель); фор... смотреть
-ності, ж. 1) Абстр. ім. до причинний I. 2) філос. Необхідний зв'язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки).
імен. жін. роду, тільки одн.причинность
-ності, ж. 1》 Абстр. ім. до причинний I.2》 філос. Необхідний зв'язок явищ матеріального світу, з яких одні (причини) зумовлюють інші (наслідки).
[pryczynnist]ж.przyczynowość
Причи́нність, -ности, -ності, -ністю
Orsakssamband, orsakssammanhang
Årsaksforhold, årsakssammenheng
Årsagssammenhæng
причи́нність іменник жіночого роду
Causality
физ. причинность
причинность