БІНО́КЛЬ, я, ч.Оптичний прилад із двох паралельних, з'єднаних між собою зорових трубок для розглядання віддалених предметів.Вчора ходили ми на руїни ві... смотреть
Оптичний прилад, який полегшує спостереження віддалених предметів обома очима; складається з двох відповідно з'єднаних зорових труб.
Binoculars (pl.); glass(es) (pl.)інфрачервоний бінокль — infrared binocularsпольовий бінокль — field glassesтеатральний бінокль — opera glasses
[binokl']ч.lornetkaтеатральний бінокль — lornetka teatralna
-я, ч. Оптичний прилад з двох паралельних, з'єднаних між собою зорових трубок для розглядання віддалених предметів.
біно́кль[б'інокл']-л'а, ор. -леим, м. (на) -л'і
біно́кль (франц. binocle, від лат. bini – два і oculum – око) оптичний прилад, що складається з двох паралельно розміщених зорових труб.
оптичний прилад, який полегшує спостереження віддалених предметів обома очима; складається з двох відповідно з'єднаних зорових труб.
імен. чол. родубинокль
-я, ч. Оптичний прилад з двох паралельних, з'єднаних між собою зорових трубок для розглядання віддалених предметів.
бінокль; ч. (фр., від лат., два і око) оптнчний прилад, що складається з двох паралельно розміщених зорових труб.
【阳】 (双筒) 望远镜
(-я) ч.; крим., мол. Окуляри. ПСУМС, 8; СЖЗ, 18; ЯБМ, 1, 85.
Біно́кль, -кля; -но́клі, -но́клів
{біно́кл} -ла, ор. -леим, м. (на) -лі.
Binokkel, kikkert
біно́кль іменник чоловічого роду
Далекоглядка
lat. binocleбинокль
Kikkert
Kikare
-ля m lornetka
техн. бинокль
бінокль, -я
Бинокль
бинокль