КІНЦІВКА

დასასრული; ბოლო

Смотреть больше слов в «Українсько-грузинському словнику (Георгія Чавчанідзе)»

КІНЦЕВИЙ →← КІНОФІЛЬМ

Смотреть что такое КІНЦІВКА в других словарях:

КІНЦІВКА

КІНЦІ́ВКА, и, ж.1. Заключна частина літературного або музичного твору, а також узагалі заключна частина чого-небудь.Не можна ж, щоб роман так кволо зак... смотреть

КІНЦІВКА

кінці́вка• кінцівка- заключний, підсумковий компонент літ. твору або його частини. Завершальний афористичний рядок — у вірші, фінальне повчання — у бай... смотреть

КІНЦІВКА

-и, ж. 1) друк. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо. 2) Завершальна частина якого-небудь твору. 3) У людини й тварин – частина тіла, що слу... смотреть

КІНЦІВКА

1) (заключна частина) tailpiece; (у старовинних книгах) colophon; (твору) ending2) друк. tailpiece; cul-de-lampe (фр.)3) див. кінцівки

КІНЦІВКА

-и, ж. 1》 друк. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо.2》 Завершальна частина якого-небудь твору.3》 У людини й тварин – частина тіла, що сл... смотреть

КІНЦІВКА

[kincjwka]ж.1) końcówka2) kończyna анат.

КІНЦІВКА

кінці́вка[к'ін'ц’іўка]-ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -ц'івок

КІНЦІВКА

【阴】1) 结尾, 尾声2) 解 肢, 端

КІНЦІВКА

імен. жін. родуконцовка

КІНЦІВКА

-и ż zakończenie, końcówka кінцівки -вок lmn верхні (нижні) ~ górne (dolne) kończyny

КІНЦІВКА

див. кінець

КІНЦІВКА

Кінці́вка, -вки, -вці; -ці́вки, -ці́вок

КІНЦІВКА

{кінці́ўка} -ўкие, д. і м. -ўці, р. мн. -ці́вок.

КІНЦІВКА

кінці́вка іменник жіночого роду

КІНЦІВКА

1) концовка 2) анат. конечность

КІНЦІВКА

техн. заключка, концовка

T: 158